25 річниці незалежності нашої України присвячується.

25-й річниці незалежності нашої України       присвячується.

Впадуть люті воріженьки.

Вірний Бог. Господь – правдивий,

Правду завжди каже.

Як говорить, так і зробить,

І ще й ґудзь зав’яже.

Впадуть люті воріженьки

Між двома морями,

Бо плюндрують нашу неньку,

І топчуть ногами.

Палять, нищать супостати,

Крівцю п’ють з народу,

Та не зможуть нас зламати –

Козацького роду.

Будем жити ми щасливо

В Вільній Україні!

Дасть Господь багате жниво

Господній дитині!

Засмердиться ворог лютий,

І весь світ побачить,

Що без Господа і сильний

Нічого не значить.

Пророцтво Господнє через Пророка Йоіла 2:21-22.

«А цього північного ворога, віддалю Я від вас, і його в край сухий та спустошений вижену. – його перед до східного моря, його ж край – до того моря західного. І вийде злий запах його, і підійметься сморід його, бо він лихо велике чинив. «Не бійся ти, земле, а тішся й радій, – бо велике Господь учинив!»» 

ХАЙ І ПО НАШИХ ЗЕМЛЯХ НЕ ХОДЯТЬ.

Марно загиблим синам України присвячується.

Позаростали стежки-доріжки,

Там, де ходили милого ніжки.

Позаростали зіллям-травою,

Де ми любились, милий, з тобою.

Нам посміхались місяць і зорі,

Щиро вітали у рідному морі.

Нам здавалося:  буде – навіки,

Повнитись будуть радістю ріки.

Лише  ті, що «дарують свободу»,

Кинули в край чужого народу.

Месників куля вразила в груди –

Пісні твоєї більше не буде…

І всі доріжки позаростали,

І мої коси сивими стали.

А на могилі, в угорському краї,

Вітер про волю пісню співає.

І їх тополя віття схиляє,

Коренем тисне, серденько крає.

Згляньтеся, люди, будьте вже пильні,

Більше не множте  купи могильні.

Хай і по наших землях не ходять

Ноги чужинські. Більше не родять

Маків кривавих, кров’ю политі,

Поля українські сльозами вмиті.

Станьмо всі, браття, дружно – стіною,

Нашу любов візьмімо, як зброю.

Всі до одного – за Україну!

За Батьківщину нашу Єдину!

Так, Незалежну!!! – Ворог сміється.

Скільки б не вилась, нитка – порветься,

І розсипляться вражії пута!

Україна – не буде закута!

Жити буде в віках Україна,

Благословенна Богом, Єдина.

Так! Самостійна, мирна і добра.

Господь – її щит! З Ним – непоборна!

Впадуть люті воріженьки.

 

Впадуть люті воріженьки.

Вірний Бог. Господь – правдивий,

Правду завжди каже.

Як говорить, так і зробить,

І ще й ґудзь зав’яже.

Впадуть люті воріженьки

Між двома морями,

Бо плюндрують нашу неньку,

І топчуть ногами.

Палять, нищать супостати,

Крівцю п’ють з народу,

Та не зможуть нас зламати –

Козацького роду.

Будем жити ми щасливо

В Вільній Україні!

Дасть Господь багате жниво

Господній дитині!

Засмердиться ворог лютий,

І весь світ побачить,

Що без Господа і сильний

Нічого не значить.

Пророцтво Господнє через Пророка Йоіла 2:21-22.

«А цього північного ворога, віддалю Я від вас, і його в край сухий та спустошений вижену. – його перед до східного моря, його ж край – до того моря західного. І вийде злий запах його, і підійметься сморід його, бо він лихо велике чинив. «Не бійся ти, земле, а тішся й радій, – бо велике Господь учинив!»» 

Не топчіть ви жито.

 Не топчіть ви жито.

Виливаймо на папері

Усі наші думи.

Хай Господь нам допоможе

Зачепити струни,

Щоб заграли загуділи

На всю Україну!

Всі ми дружно разом встали

За Матір Єдину.

Та самі ми – пучка духу,

Що вийде без сліду –

Наближаймося до Того,

Хто не дасть в обіду.

Хто могутній і всесильний,

Хто усе в усьому,

До Господа Саваота –

Сила вся у Ньому.

Він і Цар, і Бог у світі –

Великий Єгова.

Не паплюжте, любі діти,

Господнього слова.

Не жонглюйте іменами, –

Не все вам відкрито,

І язиком, і ділами

Не топчіть ви жито.

Владу добру хочеш мати?

Владу добру хочеш мати?

Сатана і вишиванку

Вбира при нагоді.

Краснорічить ще від ранку

Масненько в народі.

Витяг всіх богів із аду

І ще духів предків.

Легковірним радить раду:

Як  швидше померти.

Кличе він в непослух Богу,

Господу Ісусу,

І показує дорогу:

Як втратити душу.

На нові майдани кличе,

Щоб Бога гнівити.

А на Божих – гнівно риче,

Щоб  із толку збити.

І не слухай так бездумно

«Горепатріота»,

Щоби влізти нерозумно

Знову до болота.

Владу добру хочеш мати?

То проси у Бога.

Та лиш треба пам’ятати:

В покорі дорога.

Те, що вибрав, – підкорися!

Не спіши кричати.

Дуже добре роздивися,

Перш, ніж вибирати,

Щоби більше на майданах

Не лилася крівця,

І не борсався в кайданах –

У лукавих слівцях.

На суді Господь спитає

За всю кров пролиту –

Нехай, люди, кожен знає,

І випере свиту.

Спам’ятайтесь, Українці!

Спам’ятайтесь, Українці!

Я не хочу тебе, брате,

Нічим прогнівляти,

Бо не знаю, чи ще можу,

Українцем звати.

Коли діти рідну неньку

Брехнею мордують,

За копійочок тих, жменьку   

Продають, фальшують.

Спам’ятайтесь, Українці!

Залиште «майдани»!

Мало горя вам по вінця?

Скиньте ви кайдани,

Що лукавий накладає,

Лихому вас учить,

Бо хто Господа лишає,

Того ворог мучить.

Він вам рай радянський зичить,

Манну обіцяє,

А, як бачите, вас нищить,

Заводи зрізає,

Щоб пустити вас з торбами

По білому світі,

Розділити таборами,

І у злиднях жити.

Де ти бачив, щоб в чужинців

Серце заболіло,

Коли горя вам по вінця

Принесло їх діло?

Бо їх мрія – панувати

Завше в Україні.

Що де є, все загрібати,

Іздавна й до нині.

Сплюндрували Україну

Рашисти прокляті,

Виливають лють зміїну,

Смерть несуть до хати.

Не прийде вам щастя й воля,

Через ці «майдани».

Прийшло горе і недоля,

І нові кайдани!

Зупиніться крівцю лити,

Немов ту водицю,

І з озлобленням ходити              

Й сіяти щирицю,

Що росте і заплітає

Ваші всі «майдани»,

Бо у Бога не питає:

«Що Тобою дано?»

Сатані в долоні плеще,

І рублі рахує,

А чи ж тобі, враже, легше,

Що народ бідує?

Подивись, народе, пильно

І візьми до серця.

Чи ж то любить дядя сильно,

Чи йому до перця?

Серцю хочеться співати.

 Серцю хочеться співати.

Ступаю босою ногою,

Духмяний трунок п’ю,

Голублю поглядом, рукою,

Вінок барвистий в’ю.

Немає слів, щоб розказати

Усі ті почуття.

І  серцю хочеться співати

Від радості буття.

Ромашки  дивляться, мов очі,

І шепче вітер: Рай…

І посміхаються дівочі

Вуста щасливі вкрай.

І як же цю красу назвати?  –

Імен не знаю їх.

Спасибі, – хочеться  сказати

Творцю за нас усіх.

Моя це, рідна Україна,

Квітуча, запашна.

І буде жити Батьківщина –

Від Бога нам вона.

МІЙ ОБЕРІГ.

Мій Оберіг.

Хвала Тобі, Ти Альфа і Омега!

Ти – Той, що був, що є, завжди живий!

Я іншого не хочу оберега,

Бо Ти Хранитель Вічний, дорогий.

Ополчується Ангел Твій за мене

І табором з мечем стає навкруг.

А меч його гігантський і вогненний

Січе і палить ворога назруб.

Господь і Бог мій завжди мене чує,

Тримає Своє око на мені,

І відповідь завжди мені готує,

Коли я прошу щось у таїні.

Про мене Він турбується, шукає,

Щоб часом не зблудила, не пішла.

І, як Адама у Раю, шукає,

І на дорозі засвічує світла.

Він став мостом мені через безодню,

Щоб я навік вернулась до Отця.

І став водою у місцях безводних –

Приніс любов від Отчого лиця.